ДИТИНА І СУСПІЛЬСТВО

Сучасний етикет:
правила поведінки в
громадському
транспорті

Як було зазначено в попередньому випуску нашого журналу, саме по тому, як людина поводиться в громадських місцях, тобто здебільшого серед незнайомих їй лю¬дей, і можна визначити ступінь її культури та ци¬вілізованості. Сьогодні піде мова про наше пере¬бування в громадському транспорті: в автобусі, в тролейбусі, в метро, в та¬ксі.
Ви зайшли в салон автобуса (тролейбуса, та¬ксі) і побачили там знайо¬мих, яких вже неоднора¬зово зустрічали в поїздках по місту. Посміхнутися і злегка нахилити голову було б гарною ознакою уваги до них. Якщо людина не бажає відповідати на ваше вітання, на¬ступного разу краще всього цього не ро¬бити. Вітати всіх пасажирів не прийнято.
При вході в міський транспорт пер¬шими пропускають жінок, дітей, людей похилого віку або тих, хто займає більш високе становище. При цьому можна до¬помогти їм зайти в салон, попередньо за¬питавши, чи можна надати допомогу. При виході з транспорту першими повинні ви¬ходити чоловіки і ті , хто молодші. Чоло¬вік подає руку жінці. Підлеглий не пови¬нен подавати руки при виході керівнику, хіба що ним є жінка.
Зайшовши до салону, не поспішай¬те зайняти вільне місце, подивіться до¬вкола, чи немає поруч людини, більш ста¬ршої за віком, інваліда, малюка. Кожен з

вас, мабуть, неодноразово бачив, як на¬справді буває: молоді люди сидять - ува¬жно читають газети, з цікавістю дивляться у вікна, весело розмовляють один з одним або вирішують термінові службові справи по мобільному телефону, а старенькі сто¬ять, тримаючи в руках важкі сумки. Вони не завжди насмілюються попросити, щоб їм поступилися місцем, але завжди на це сподіваються, бо так велять закони люд¬ської честі і гідності. Якщо у вас немає ні того, ні іншого, то можете відразу зайшов¬ши в автобус впасти на сидіння і ні на ко¬го не зважати.
Всі присутні в автобусі ( тролейбусі, метро ) дуже швидко визначать ступінь вашої культури і цивілізо¬ваності хоча, можливо, і не скажуть вам вголос про це. Звичайно, вони ще по¬думають і про те, що ви егоїст і у вас відсутня будь-яка здатність співчу¬вати іншим. Трапляється, дехто з пасажирів вислов¬лює свої думки вголос. То¬му було б добре, якби ви раз і назавжди з’ясували для себе питання: «Коли я бачу в громадському транспорті поруч слабшу від себе людину, то я про¬довжую сидіти, оскільки від процесу си¬діння отримую велике задоволення і у ме¬не не вистачає сили волі добровільно від нього відмовитися, задля цього задово¬лення я здатний пережити навіть ганьбу? Чи буду стояти на ногах стільки це потріб¬но, тому що я не вважаю себе людиною бездушною, я вмію співчувати іншим, моя власна честь і гідність мені найдорожчі?»
Якщо ви вирішили вступити своє місце, не робіть це мовчки, скажіть: «Будь ласка», «Дозвольте запропонувати вам сісти». Вступили місце вам, подивіться людині в очі, посміхніться (бо ж дійсно приємно її бачити такою людяною), ска¬жіть «Спасибі». Розмовляти в транспорті прийнято стиха. Від обговорення особис¬тих та службових справ, розмов по мобі¬льному телефону краще відмовитись.

Пам'ятка батькам дитини
дошкільного віку

Виховуємо у дошкольника свідоме ставлення до себе
• Привчаємо тдитину уважно ставитися до себе, виявляти інтерес до своїх особливостей, станів, якостей, поведінки, результатів праці тощо.
• Вправляємо в умінні спостерігати за собою в різних життєвих ситуаціях, порівнювати різні враження про себе, радіти більшості з них.
• Надаємо перевагу запитальній формі звернень до дитини: "А ти як вважаеш?", "Якої ти думки про це?", "Ти зі мною згоден?", "Чому так?", "Чому ні?" тощо.
• З розумінням ставимось до намагань малюка з'ясувати в дорослого, чому слід виконувати те чи інше завдання, яка з цього користь для нього самого та інших людей.
• Культивуємо самостійну поведінку: прийняття власного рішення, відповідальність за його наслідки, об'єктивну оцінку результатів своєї праці, якостей, вчинків, надання комуь-чомусь переваг та відмова від них.
• Надаємо часом дошкільникові можливість самому обирати вид діяльності, складність варіанта та спосіб виконання, манеру оформлення кінцевого продукта.
• Привчаємо виробляти прогностичне та ретроспективне самооцінне судження, сприяємо формуванню позитивного образу - Я, підтримуємо віру дитини в себе, висловлюємо довіру до її можливостей та намірів.
• Заохочуємо робити припущення, обгрунтовувати та висловлювати власну думку.
• Завжди відповідаємо на запитання дитини, не уникаємо складних, незручних для себе.
• Надаємо вихованцю можливість усамітнитися, засередитися на своїх думках і переживаннях, поважаємо його прагнення розпорядитися собою на власний розсуд.
Плекаємо мову дитини
• Дбаємо про розвиток мовлення особистості, намагаємося не уподібнювати заняття з мови урокам.
• Ставимося до слова не лише як до інструмента відтворення почутої від дорослого мови, а як до дійства розкриття свого внутрішнього світу, свого ставлення до людей, що навколо та самої себе.
• Пам'ятаємо: слово - категорія індивідуальна, різні характеристики мовленнєвої діяльності притаманні дівчаткам та хлопчикам, "жвавчикам" та "млявчикам", розкутим та сором'язливим малюкам.
• Диференціюємо поняття "мова" та "мовлення"; надаємо приоритет мовленнєвому розвитку дошкільнят, навчаємо їх висловлюватися, передавати словом різноманітні життєві враження.
• Намагаємося не вказувати щоразу дитині на мовленнєві недоліки та вади, повсякчас виправляти недоречності або помилки: мова - не самоціль, а важливий засіб спілкування.
• Не орієнтуємося на активний словник як на основний показник мовленнєвого розвтику дошкольника. Пасивний словник може лишитися неоціненним, тоді як саме він є важливим показником особистісного ставлення вихованця.
• Розвиваємо мовленнєву особистість у широкому життєвому контексті.
• Не центруємося на проблемі "навчити читати", бо ж навченний не означає "розумніший" чи "щасливіший" за інших. Якщо дитина схильна до читання - вчимо її цього та радіємо разом з нею; не хоче - терпляче чекаємо, заохочуємо, запрошуємо, не вдаємося до примусу. Головне - розуміти, що навчаються читати усі, а от чи полюбить дитина читати, чи зможе винисти для себе щось корисне з примусового читання?
Сприяємо фізичному зростанню дошкільника
• Пов'язуємо фізичне не лише з розвитком м'язів, а й з предметно-практичною діяльністю дитини.
• Спокійно розглядаємо разом з дитиною людьське тіло, повідомляємо елементарну інформацію про призначення різних його частин, органів.
• Говоримо дитині правду (адаптовану для віку) про зародження нового життя, призначення статєвих органів, про взаємини чоловіка та жінки, навчаємо диференціювати статєву належність людини.
• Навчаємо малюка орієнтуватись в основних ознаках здоров'я та хвороби, самостійно виявляти їх, повідомляти дорослому про нездужання та неблагополуччя.
• Вчимо орієнтуватися в безпечному-небезпечному, корисному-шкідливому, для життя і здоров'я; обігруємо непрості життєві ситуації, пропонуємо дитині апробувати елементарні способи виходу з них.
• Виховуємо основні фізичні якості: вправніть, витривалість, доступні вікові силу та швидкість, схильність до рухової активності.
• Підтримуємо інтерес дитини до здорового способу життя, виробляємо в неї звички протистояти нездоровим впливам.
• Привчаємо розуміти значення міцного здоров'я, виховуємо бажання берегти, підтримувати, доступними способами поліпшувати його.
Громадянське виховання
Обов'язок - громадянська необхідність відповідати за свої дії, вчинки. Видатний німецький мислитель Г. Гегель відокремив чотири різновиди обов'язків:
• Обов'язок перед самим собою;
• Перед сім'єю;
• Перед державою;
• Перед іншими людьми.
Які ж обов'язки мають діти, чи взаємопов'язані права та обов'язки? От на що пропонував звернути увагу видатний педагог В. Сухомлинський:
Десять НЕ МОЖНА Сухомлинського:
• не можна байдикувати, коли всі працюють;
• не можна сміятися над старістю;
• не можна вступати в суперечки з дорослими;
• не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає якоїсь речі;
• не можна допускати, щоб мати давала тобі те, що вона не може дати собі;
• не можна робити те, що засуджують старші;
• не можна залишати літню людину самотньою, якщо в неї немає нікого, крім тебе;
• не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу дорослих;
• не можна сидіти обідати, не запросивши старшого;
• не можна чекати, доки з тобой привітається старший, ти повинен привітатися першим.

Прислів'я і приказки про сім'ю, матір,
батьків і дітей

* Нема у світі цвіту гарнішого над маківочку, нема ж кого ріднішого над матіночку.
* На сонці тепло, а біля матері добре.
* Дитина плаче, а матері боляче.
* У дитини заболить пальчик, а у матері - серце.
* Любов матері і на відстані гріє.
* Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
* Мати однією рукою б'є, а другою гладить.
* Як матір покинеш, то й сам загинеш.
* Без любові до матері немає і любові до людей.
* Той добре серце має, хто слабшого захищає.
* Без сім'ї нема щастя на землі.
* Діти - окраса дому.
* Добрі діти - батькам вінець, а злі діти - кінець.
* Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти.
* Як батьки ставляться до своїх батьків, так і діти ставитимуться до них.
* Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
* Молодь багата мудрістю батьків.

Коментарi