ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ

ВИНИКНЕННЯ СТРАХІВ У ДІТЕЙ

1. Кожного дня потрібно виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч-на-віч, давати їм змогу поділитися з вами своїми таємницями, тривогами, попросити поради, допомогти.

2. У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її позитивні якості. А вони є в кожної дитини, тільки в когось можуть бути приховані від не досить уважних очей дорослого. Тож відшукуйте їх у свого малюка і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.

3. Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, робіть це у дружній формі, м'яко, без примусу або тиску.

4. Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав'язувати їй того, чого вона не хоче їсти.

5. Фізичні покарання не можуть бути нормою і плануватися заздалегідь як метод виховання. Вони допустимі, якщо поведінка дитини спричинила емоційний зрив дорослого, абсолютно щиро, без розрахунку на «педагогічний ефект».

6. Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір'ю. Тож не варто намагатися за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити.

7. Позитивний приклад батьків, які володіють своїми емоціями, — передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. Тож поділіться з нею спогадами про власні дитячі страхи, розкажіть, як ви з ними боролися й перемогли. Слід також якомога частіше пояснювати, що в житті немає нічого страшного, що мама й тато сильні, а в разі небезпеки завжди захистять.

8. Навчаючи дитину малювати (писати), краще використовувати простий олівець із гумкою на кінці, щоб вона будь-якої миті могла витерти те, що вийшло невдало (долаємо страх неуспіху).

9. Намагайтеся розширювати коло людей, до яких дитина не байдужа, за яких щиро переживає: в такий спосіб вона зможе переключитися зі співчуття до себе на співчуття до інших, що зменшить її страхи.

10. Не варто дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко розрізняти вигадку й реальність, а в особливо напружені моменти забувають, що все, показане на екрані, насправді не існує. Але якщо ви помітили, що сцени жорстокості викликають у дитини особливий інтерес, варто замислитися над цим і навіть звернутися до психолога: такі симптоми можуть свідчити про наявність у дитини садистських нахилів, які треба усунути на ранньому етапі розвитку!

11. Реакцію страху можна іноді передбачити і запобігти їй. Так, скажімо, перед відвідуванням зоопарку радимо розповісти дитині, що не всі звірі там хороші й добрі, є також дикі та страшні. Тоді раптова агресивна реакція хижака не викличе в дитини переляку.

12. Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, з ними не граються, рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань і погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини.

13. Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою. У таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.

Обережно – ПАНІКА!!!

Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності. Як зберігати спокій і не піддаватися паніці?

Ситуація, що охопила практично весь світ не може залишати осторонь майже нікого. ЗМІ часто підігрівають емоції людей та не завжди коректно подають інформацію щодо захворювання.

Як себе поводити в подібній ситуації?!

Ø Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть ті офіційні джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.

Ø Менше обговорюйте негативні новини та емоції при дітях, вони всю інформацію пропускають через себе, натомість краще не забудьте обняти малюка чи сказати як його любите.

Ø Сон. Фізичні навантаження. Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

Ø Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш ресурс швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, прогулянки, або просто спілкування з сімє’ю.

Повірте, цей період рано чи пізно пройде і ми його будемо згадувати як те, що впливало на нас і давало певні знання та досвід. Зараз важливо зберігати себе, своє "я", свою основу, опиратися на свої внутрішні сили для того, щоб стійко пережити цей стрес. Бережіть себе, і бережіть своїх дітей, і не піддавайтесь паніці.

Бажаю міцного здоров’я!

ШПАРГАЛКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ

АБО ПРАВИЛА РОБОТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ

Гіперактивній дитині потрібна постійна психологічна підтримка . Як і інші діти, вона хоче бути успішною у справах, за які береться, проте найчастіше їй це не вдається, з цього батькам слід продумувати всі доручення , які вони дають дитині, і пам'ятати: дитина буде робити тільки те, що їй цікаво, і займатиметься цим лише до тих пір, поки їй не набридне. Як тільки дитина втомиться, її слід переключити на інший вид діяльності.

Необхідно також подбати про робоче місце дитини. Воно має бути тихим і спокійним - не біля телевізора або дверей, а там, де дитина могла б займатися без перешкод. У ході виконання домашнього завдання батькам бажано знаходитися поруч і при необхідності допомагати неспокійному малюкові.

Якщо дитина в чомусь не права, батькам не слід читати їй нотації, так як довга мова не буде до кінця вислухана і усвідомлена. Краще заздалегідь встановити правила поведінки і систему заохочень і покарань. Як вже зазначалося вище, вимоги до дитини повинні бути конкретними, чіткими і здійсненними.

Не можна примушувати дитини просити вибачення і давати обіцянки : «Я буду добре поводитися» , «Я буду завжди тебе слухатися». Краще, наприклад, домовитися з дитиною, що вона «не буде штовхати кішку » або «з сьогоднішнього дня почне ставити черевики на місце». На відпрацювання кожної з цих конкретних вимог може піти багато часу ( два-чотири тижні і більше). Однак, не відпрацювавши одного пункту, не переходьте до наступного. Наберіться терпіння і постарайтеся довести розпочату справу до кінця. Потім можна буде домагатися виконання іншої конкретного вимоги.

Якщо батьки їдуть зі своєю дитиною в музей, театр або в гості, вони повинні заздалегідь пояснити їй правила поведінки. Наприклад: «Коли ми вийдемо з дому, ти повинен дати мені руку і не відпускати її, поки не перейдемо вулицю. Якщо ти все зробиш правильно, я дам тобі жетон. Коли ми сядемо в автобус ... »і т.д. Потім певну кількість отриманих за правильну поведінку жетонів можна буде обмінювати на приз ( цукерку, іграшку і т.д.). Якщо дитина буде дуже старатися, але випадково щось зробить не так, то її можна і пробачити . Нехай вона відчуває себе успішно

Основні правила взаємодії з дитиною:

1. Працювати з дитиною вранці, а не в кінці дня.

2. Зменшити робоче навантаження дитини.

3. Ділити роботу на більш короткі, але частіші періоди.

4. Бути драматичним, експресивним педагогом.

5. Знизити вимоги до охайності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.

6. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

7. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотики, погладжування).

8. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

9. Давати короткі і чіткі інструкції.

10. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

11. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

12. Надавати дитині можливість вибору.

13. Залишатися спокійним. Немає холоднокровності - немає переваги!

З повагою практичний психолог Левченко Світлана Сергіївна

Кiлькiсть переглядiв: 223

Коментарi