23 подарунки дитині, які вона збереже на все життя

На сьогоднішній день діти просто потопають в достатку іграшок, ігор, розваг. Зараз стільки всього існує для дітей, що їх вже просто нереально чимось здивувати. Але ці 23 подарунка вони точно запам’ятають на все життя! Більше того, вони пронесуть їх з собою через все життя і швидше за все, подарують вже своїм дітям.

  1. Віра у їхні сили. Дитині надзвичайно важливо знати, що найрідніша людина у світі в них вірить. Давайте дитині зрозуміти, що ви впевнені в ній, в її уміннях і можливостях. Всього одне ваше слово здатне зробити з малюка успішного генія.
  2. Любов у всіх її проявах. Обіймайте, цілуйте, говоріть слова любові завжди, незважаючи ні на що! Навіть якщо вашій дитині вже за 30!
  3. Сімейні вечері. Ці хвилини родинного єднання запам’ятовуються дітьми на все життя. Це прекрасна традиція, яка об’єднує, мирить, надихає і утихомирює.
  4. Радість. Радійте життю і своїй дитині. Не соромтеся своїх почуттів, смійтеся разом з малюком, дурійте.
  5. Міцна і повна сім’я. Намагайтеся зберегти сім’ю і хороші відносини з її членами. Для дитини сім’я – це той фундамент, та опора, яка дає підтримку і допомагає йти по життю.
  6. Свій час. Це найцінніший подарунок, особливо для сучасних дітей. Знаходьте час для дитини кожен день! Щоб просто побути з нею, пообійматися, погратися разом, погуляти або просто повалятися на ліжку.
  7. Увага. Ще одна річ, якої постійно не вистачає дітям.
  8. Доброта. Дитина ще встигне навчитися жорсткості. А ви покажіть їй приклад справжньої доброти і вміння співчувати.
  9. Уміння цінувати. Навчіть дитину цінувати те, що у неї є, але завжди прагнути до більшого.
  10. Інтерес. Інтерес до світу присутній у кожної дитини. Зберігайте, бережіть його! Постарайтеся не вбити всякими: “Не лізь, не заважай, вистачить говорити, скільки можна питати?”
  11. Уміння приймати рішення. Стимулюйте до самостійності, допоможіть приймати наслідки своїх дій, покажіть приклад справжньої сміливості і рішучості.
  12. Рамки. Дітям надзвичайно важко жити у вседозволеності і не мати ніяких обмежень. Їм потрібні рамки, які структурують для них цей світ. Тільки не захоплюйтеся заборонами, інакше це загрожує непослухом.
  13. Свобода. Пам’ятайте, що заборон має бути мінімум. Давайте дитині можливість вибирати, самостійно приймати рішення, діяти і вчитися на власних помилках.
  14. Похвала. Дітям дуже важливо відчувати схвалення їх дій з боку батьків. Це стимулює до вдосконалення.
  15. Любов до творчості. Надавайте можливість творити стільки, скільки хочеться. Заохочуйте творчу діяльність, створюйте умови для неї. Самі захоплюйтеся і займайтеся з дитиною. Це дуже важливе вміння в епоху Інтернету та комп’ютерних технологій, яке вчить бачити прекрасне у всьому, радіти життю, знаходити виходи з нестандартних ситуацій.
  16. Щедрість. Покажіть на особистому прикладі, що таке щедрість, як ділитися, і навчіть отримувати задоволення від власної щедрості.
  17. Духовність. Прищеплюйте дітям усвідомлення наявності душі. Добре, якщо вони навчаться діяти, керуючись потребами не тільки свого тіла, а й душі.
  18. Правда. Будьте чесними з дітьми. Таким чином ви навчите їх бути чесними. Крім того, ви продемонструєте їм, що вам можна довіряти, що з вами вони в безпеці.
  19. Надія. Надія допоможе у найважчі моменти, підтримає і додасть сил.
  20. Любов до пізнання. Любов до знань і хороша оцінка в школі часом не мають абсолютно нічого спільного. Заохочуйте дитину пізнавати світ, захоплюватися, навчіть отримувати задоволення від пізнання світу.
  21. Оптимізм. Це те, що допомагає досягати успіхів і міняти цей світ на краще.
  22. Посиденьки у вас на колінах. Для дитини це найкраще, найзатишніше місце в світі!
  23. Вірність в сім’ї і у відносинах. Бути вірним своєму чоловікові (дружині) – це вчинок нашого розуму, серця і душі. А діти відчувають це дуже тонко

5 ПОМИЛОК В ЗАНЯТТЯХ ТВОРЧІСТЮ З ДІТЬМИ


Дуже часто мами, займаючись з дитиною малюванням, ліпленням або іншими видами творчої діяльності, стикаються з деякими проблемами. Малюки або тягнуть все до рота, не виконуючи очікуваних дій з фарбами або олівцями; їм швидко набридає; вони взагалі не бажають слухати вказівок мами, а роблять все по-своєму; або взагалі відмовляються від занять… Що ж не так робимо ми, мами, займаючись з дитиною? Ось 5 класичних помилок мам в заняттях творчістю з малюками:

1. Очікування мами не відповідають віку дитини. Діти не можуть довго сидіти за одним і тим же заняттям. Така особливість їх нервово-психічної діяльності. Не чекайте, що однорічний малюк просидить півгодини з пальчиковими фарбами. Крім того, дітям важливий процес, а не результат творчості, на відміну від нас, мам. Тому дозвольте дитині робити все по-своєму, хай навіть готова картина буде зовсім не схожа на задуману. Не заважайте дитині! Просто робіть самі, а малюк, поспостерігавши за вами, тепер намагатиметься повторити!

2. Контроль і нав’язування. Не змушуйте дитину займатися. Це не принесе ніякої радості ні їй, ні вам. Постарайтеся підлаштуватися під малюка і знайти те, що буде цікаво вам обом. Дозвольте дитині робити так, як вона хоче. Це ж творчий процес!

3. Мета занять творчістю – навчити. Зробіть цю мету другорядною. Сконцентруйтеся краще на тому, щоб під час занять ваш малюк розвивав уяву, фантазував і просто отримував задоволення від процесу. Пропонуйте йому різні матеріали, різні способи їх використання. Не обмежуйте дитину, не виправляйте його малюнки, тим більше, не робіть замість нього. А вчити (тримати олівець, розрізняти кольори, малювати форми) можна ненав’язливо.

4. Критика. Критикою легко відбити у дитини бажання та інтерес. Крім того, є ризик вселити в дитину страх помилитися, невпевненість і шаблонність в мисленні.

5. Бути дуже серйозним під час заняття. Ви – не вчитель, не академік, ви – любляча, уважна мама! Так що отримуйте задоволення від проведення часу з дитиною! Нехай заняття творчістю будуть радісними і веселими. Експериментуйте, імпровізуйте, просто грайтеся і насолоджуйтесь! Удачі вам!

/Files/images/d0b8d181d182d0b5d180d0b8d0bad0b0.jpg

ІСТЕРИКИ. СПОСОБИ ЗАПОБІГАННЯ

1. Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно (дитина схопила ніж, підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка), тобто коли це щось таке, що може зашкодити здоров’ю її або оточуючих її людей.

Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути. «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!! Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині в чомусь – цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися, оскільки така манера поведінки може закріпитися – як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоче, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.

2. Якщо бачите що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія!

3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій “не за горами” – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо, вона вчинила який-небуть негарний, з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив не правильно”.

5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.

6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо Ви бачите, що дитина «губиться» в різноманітних варіантах, не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір замість неї, навіть, якщо вона противиться, насправді вона цього потребує.

7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена вперше, то краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний певний час.

10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Слідкуйте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням, адже на перших порах не завжди вона зможе зробити це самостійно (запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок). У таких випадках потрібно зробити це разом з нею (ОБОВ’ЯЗКОВО спитавши чи треба їй допомога – це вже розуміють 1,5 річні діти), щоб вона перевірила свої сили і повірила в них.

11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!

12. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

/Files/images/depressia1.jpg Депресія в дітей: симптоми й допомога

У дітей, як і в дорослих, бувають світлі й похмурі дні. Але в деяких із них похмурих днів більше і сприймаються вони ними серйозніше. Діти, які часто і протягом тривалого часу перебувають у поганому настрої, схильні до ризику розвитку депресії. Якщо ви бачите в дитини ознаки депресії, дуже важливо своєчасно їй допомогти.Що таке депресія?Для дітей нормально перебувати в поганому настрої, бути дратівливими або мислити негативно – усе це є частиною їхнього дорослішання. Діти повинні пройти через цілий ряд почуттів та емоцій, щоб дізнатись, як справлятися з ними.Але депресія – це щось більше, ніж смуток чи поганий настрій. Депресія є серйозним захворюванням, яке може вплинути на фізичне та психічне здоров'я дітей.На перший погляд здається, ніби важко знайти відмінності між сумом і депресією, але якщо ви поставите собі наведені нижче запитання, вам стане легше зрозуміти той факт, що з дитиною щось не так:
  • Як довго дитина перебуває в поганому настрої?
  • Наскільки далеко зайшло її негативне мислення?
  • Наскільки дитина цікавиться повсякденною діяльністю?
  • Наскільки значний вплив мають думки й почуття дитини на її повсякденне життя?
Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто. Якщо ви відчуваєте, що з нею щось не так, зверніться до педіатра або психолога.Якщо ваша дитина знаходиться у стані депресії, їй може бути важко здобувати знання, заводити друзів і справлятися з більшою частиною повсякденних обов'язків. Якщо депресія триває протягом тривалого часу й не лікується, це може вплинути на зростання, розвиток і навчання вашої дитини, тому, щоби зцілитись від депресії, їй потрібна своєчасна й належна допомога.Якщо ваша дитина каже щось про небажання жити: «Якби я не народився» або «Я хотів би заснути й не прокинутись», ви повинні поставитись до цього дуже серйозно й невідкладно звернутись по професійну допомогу.Ознаки та симптоми депресії в дітейЯкщо ви помітили в дитини будь-які з таких ознак, і дані ознаки проявляються довше, ніж два тижні, дуже ймовірно, що в неї депресія.Якщо ваша дитина:
  • Здається сумною або нещасною більшу частину часу.
  • Агресивна, істерична, не робить того, про що ви її просите, більшу частину часу.
  • Говорить про себе в негативному ключі, наприклад: «У мене нічого не виходить...», «Я не справляюся з...» або «Мене ніхто не любить у школі».
  • Відчуває почуття провини, наприклад, каже щось на зразок: «Це я в усьому винна».
  • Тривожна або боязка.
  • Продовжує казати про те, що в неї болить живіт чи голова, у той час як дані проблеми не мають об'єктивних фізіологічних або медичних причин.
До ознак депресії також відносяться зміни інтересів вашої дитини або рівня її енергії в повсякденній діяльності. Наприклад, якщо ваша дитина:
  • Не має стільки ж енергії, скільки зазвичай (тобто в неї знижений енергетичний потенціал).
  • Не хоче бути поруч із друзями та родиною.
  • Не зацікавлена в іграх або в інших заняттях, які її радували раніше.
  • Має проблеми зі сном, включаючи нічні жахи.
  • Має проблеми з концентрацією уваги або пам'яттю.
Якщо ваша дитина ходить у школу і при цьому вона:
  • Не так добре встигає, як раніше.
  • Не бере участі у шкільних заходах.
  • Має проблеми у школі чи у спілкуванні з іншими дітьми.
Депресія впливає на мислення дітей, їхній настрій і поведінку. Діти у стані депресії часто негативно ставляться до себе, свого становища й майбутнього. Вони можуть відчувати себе дійсно безнадійно.У батьків можуть опуститись руки, якщо дитина поводиться зухвало або не хоче бути поруч з ними. Але якщо причиною цього є депресія, дитина потребує батьківської любові, уваги й турботи, які могли би підтримати її та спрямувати на зцілення.Допомога при дитячій депресіїДепресія не проходить сама собою. Якщо ви стурбовані тим, що у вашої дитини депресія, постарайтеся зробити так:
  • Запишіться на прийом до педіатра чи психолога. Ці спеціально навчені фахівці зможуть діагностувати в дитини депресію.
  • Якщо ваша дитина відчуває труднощі при тому, щоб розмовляти з вами про свої почуття, ви можете спитати в неї, чи не погодиться вона порозмовляти про свій стан з іншим дорослим, якому вона довіряє. Незважаючи ні на що, ваша дитина повинна знати про те, що ви завжди готові її вислухати, від щирого серця хочете зрозуміти, що з нею відбувається.
Якщо ви звернетесь по професійну допомогу на ранній стадії депресії, то зможете:
  • Допомогти дитині швидше видужати.
  • Знизити ризик того, що ваша дитина буде страждати на депресію в дорослому житті.
  • Допомогти дитині безперешкодно рости й розвиватися.
Професійна допомогаЯкщо в дитини діагностовано депресія, ви й ваша дитина можете працювати із психологом, педіатром або психіатром для вирішення проблеми.Психолог або психіатр можуть використовувати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), яка допомагає дітям позбутися непотрібних або шкідливих звичок мислити й поводитись.Також ці фахівці можуть використовувати інші підходи, такі як ігрова терапія, дитячо-батьківська арт-терапія або сімейна терапія.Ці методи можуть допомогти вашій дитині навчитись більш позитивно мислити й більш ефективно вирішувати проблеми. Це означає, що вона менш імовірно піддасться депресії знову.Якщо проблема серйозна, ваш лікар може призначити дитині медикаментозне лікування депресії.Що ви можете зробити в домашніх умовахПоряд з допомогою фахівців ви можете допомогти своїй дитині кількома простими й ефективними способами:
  • Якщо ваша дитина страждає від негативного мислення, ви можете моделювати позитивні способи мислення. Наприклад, можете сказати щось на зразок: «Я до глибини душі радію, коли ми граємо разом», «Це було весело!» або «Я знав(ла), що зможу зробити це».
  • Керуйте стресом і напругою вашої дитини, регулярно знаходячи час для відпочинку, а також для тієї діяльності, яка радує вашу дитину. Стійкий сімейний розпорядок дня також може допомогти знизити рівень стресу.
  • Завантажте на смартфон чи планшет додатки, які допоможуть вашій дитині навчитися стратегії релаксації. Такого роду програми описують і контролюють виконання вправ, націлених на глибоке дихання, м'язову релаксацію, візуалізацію й усвідомлення того, що відбувається.
  • Знайдіть час, щоби порозмовляти з дитиною й вислухати все, що вона хоче вам сказати про своє самопочуття. Ви можете зробити це, коли разом готуєте обід, читаєте книгу, прогулюєтесь, їдете в машині або граєтесь удома.
  • Подумайте про те, що разом зі спеціалістами, які працюють над лікуванням депресії вашої дитини, ви можете скласти злагоджену результативну команду. Порозмовляйте з ними про те, як ви можете долучитись до терапії, яка допоможе вашій дитині.
  • Якщо ваша дитина вже ходить у школу, порозмовляйте з її вчителем, класним керівником або шкільним психологом. Працюючи разом з працівниками школи, ви зможете знайти найкращі способи, щоби підтримати вашу дитину у шкільному середовищі.
  • Якщо в дитини депресія, вона може бути не зацікавлена повернутися до спілкування із друзями, фізичної активності або просто до повсякденної радості. Але весело й активно проводити час для неї, як і раніше, необхідно, тому заохочуйте її, щоб вона починала з малого й хоча би півгодини гралася із друзями.
Займіться собоюЯкщо у вашої дитини почалася депресія, це не ваша вина.Безсумнівно, вам важко й боляче бачити дитину засмученою й відстороненою протягом тривалого періоду часу. Поведінка однієї людини може сильно вплинути на інших членів сім'ї. І хоча ви будете занурені в турботи з догляду за дитиною, дуже важливо, щоб ви також дбали і про своє власне здоров'я та благополуччя.Якщо вас вимотує ситуація, що склалася, стрес і тривога впливають на ваше повсякденне життя, зверніться по професійну допомогу для себе. Якщо ви будете в хорошій фізичній і психологічній формі, то зможете краще доглядати за дитиною й підбадьорювати її своїм прикладом.

Сім’я – це те саме місце, де людина формує свої цінності (ставлення до найголовніших моментів життя)

Чоловік та жінка, мати та батько, хлопчик та дівчинка... Чи завжди комфортно ми почуваємося в цих ролях? Якими ми виховуємо хлопчика, а якою дівчинку? Яку роль виконують батько та мати, виховуючи дитину? Для чого дитині батько, а для чого мати? Чи є специфічними роль мами та роль батька? Як ми повинні поводитися, щоб виховати гарну людину?

Виховуємо дитину разом, пам’ятаючи, що є три важливі речі, які батьки можуть дати дітям:

- любити їх

- захищати їх

- дати їм можливість обрати свій життєвий шлях

Сім’я найважливіший інститут виховання « Це вогнище, біля якого гріються усі»…

Тут вони набираються енергії, відчуваючи свою потрібність.

“Батьківська любов – це не монархічна влада: хочу караю; хочу – милую”.

Це передусім, поєднання волі, почуттів, бажань матері і батька.

Чоловік і жінка – безумовно різні, але вони рівні в праві бути такими, якими вони є саме це судження ми враховуємо організовуючи роботу з батьками – ми говоримо їм про те, що дитина потребує уваги обох: якщо мати дає почуття, чутливість; батько – чіткі правила, вміння стримувати себе, віру в успіх, захист.

Дитина потребує і материнської і батьківської підтримки і любові.

Усі людські проблеми починаються і закінчуються у сім’ї. і у всі часи головні функції сім’ї об’єднувалися навколо однієї – виховання дітей.

Відомий фахівець з психології Вірджинія Сатир писала: «Якби ми могли лікувати сім’ю, то могли б лікувати суспільство»…

Християнський психіатр К.Меннінджер писав про людину: ,,Ненависть спустошує життя, тоді, як любов навпаки, оберігає його і спонукає квітнути.

Ненависть засліплює людину і веде до помилкових суджень, тоді як любов робить її настільки вільною, що вона може здійснювати творчі справи на допомогу людству”.

Хто з батьків не хотів би сказати: ,,Я люблю своїх дітей завжди, незалежно ні від чого, навіть від їх поведінки? Думаю відповідь на це питання однозначна. Мабуть, кожні батьки розуміють. Що від їхньої позиції в цьому питанні залежить майбутнє дитини.

Поради батькам

Якщо:

- дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

- дитину висміюють, вона стає замкнутою;

- дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

- дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

- дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

- дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

- дитина росте в чемності, вона вчиться бути справедливою;

- дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

- дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

- дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Сучасні батьки більш переймаються пошуком у своїх дітей геніальності, прийомами «викохування» обдарованих дітей, думаючи, що щастя саме прибіжить до такої людини.

Сутність емоційної культури в родині і її складових:

1. доброї посмішки;

2. м’якого жесту;

3. широти інтересів.

Без цих складових біднішає світ почуттів у дитини, а отже, слабшає основа емоційної культури.

Дозвольте своїй дитині насолоджуватись дитинством, робити прості і важливі відкриття, тоді до школи вона прийде серйозною і самостійною.

Кiлькiсть переглядiв: 197

Коментарi